В околицях селища виявлено три поселення: одне — епохи пізньої бронзи (кінець II тисячоліття до н. е.) і два — перших століть нашої ери (на одному з них досліджено 9 печей виробничого призначення).
Перші згадки про Батьово виявлені в письмових джерелах 1205 року. Щодо назви, то є припущення, начебто в цих місцях відпочивав хан Батий із військом під час свого чергового походу. За іншою версією, при весняних паводках навколишня місцевість сильно затоплювалась, утворюючи брудні вибоїни (угорськ. «Kátyú», яке згодом трансформувалось в «Bátyú»).
На початку 13-го століття село кілька разів переходило у власність різних феодалів, допоки не опинилось у власності заможної угорської родини Лоняї. Представники роду Лоняї володіли селом з 1285 по 1920 рік.
Велике значення для села мала залізниця, яка була прокладена в 19-му столітті. Зокрема, 24 жовтня 1872 було відкрито ділянку Угорської Північно-східна залізниці Чоп — Королево, що йшла через Батьово, а 4 грудня 1872 було відкрито відгалужену ділянку Батьово — Мукачів Угорської Північно-східна залізниці.
Село належало до Австро-Угорської імперії, а від її розпаду у 1918 році до 1938 року було частиною Чехословаччини. Тільки з кінця березня до початку травня 1919 року в Батьово існувала радянська влада. У 1921 році в селі створена організація Комуністичної партії Чехословаччини.
У період окупації Батьово хортистською Угорщиною 41 сім’ю кинули в концтабори, а близько 90 осіб відправили на примусові роботи. 28 жовтня 1944 року частини Червоної Армії визволили Батьово від фашистів. У 1946 році село було перейменоване на Вузлове, а в 1971 отримало статус селища міського типу. Передбачалось, що його населення, зайняте здебільшого в обслуговуванні залізниці та пов’язаних з нею підприємств, збільшиться втроє. В селищі було зведено невеличкий мікрорайон з 5-поверхівками, планувалось створення розважального центру та росту урбанізації. Однак ці плани не були реалізовані, і сьогодні Батьово по суті залишилось селом.
В 1970-х роках, за даними Історії міст і сіл Української РСР, у селі мешкало 2084 чоловік. В ньому знаходилася бригада колгоспу імені XXI з’їзду КПРС (центральна садиба була у селі Свободі). За бригадою було закріплено 800 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 500 га орної землі. Вирощували зернові (переважно пшеницю, ячмінь, кукурудзу) та овочеві (переважно картоплю, капусту) культури. Було розвинуте м’ясо-молочне тваринництво. З 1971 року Вузловому надано статус селища міського типу.
У 1978 році в селищі став до ладу міжнародний контейнерний термінал. За трудові успіхи 17 передовиків були нагороджені орденами і медалями СРСР, у тому числі орденом Трудового Червоного Прапора — доярка колгоспу І. А. Бенце, орденом «Знак Пошани» — бригадир колгоспу Д. Д. Барат.
На території селища працювали: середня школа (32 вчителі і 421 учень), музична школа, бібліотека (книжковий фонд її становив 8,7 тисяч примірників), клуб (з залом на 150 місць), дільнична лікарня на 30 ліжок (11 медпрацівників, у тому числі 4 лікаря), обласний ревмокардіологічний дитячий санаторій, аптека, амбулаторія; стадіон, сім магазинів, ресторан, кафе, відділення зв’язку, ощадна каса, будинок побуту.
У трьох партійних організаціях було на обліку 78 комуністів, у трьох комсомольських — 183 члена ВЛКСМ. Перші організації створені: партійна — в 1945 році, комсомольська — в 1947 році.
Рішенням № 137/95-ПВ Верховної Ради України від 2 березня 1995 року селищу повернуто стару назву Батьово.
